Ценхрус довгоголковий-небезпечний карантинний бур'ян!
Ценхрус довгоголковий-небезпечний карантинний бур'ян!
Одним із карантинних бур?янів, який обмежено поширений в Україні, є ценхрус довгоголковий (Cеnchrus longispinus Fernald) – злісний бур’ян пасовищ, газонів, сільськогосподарських угідь, що пригнічує ріст культурних рослин, а також завдає шкоди тваринництву і людям.
Походить ценхрус довгоголковий із тропічної Америки. Нині він поширений на всіх континентах: у Європі – в Греції, Іспанії, Італії, Молдові, Україні; у Азії – в Індії; Африці ПАР; Північній Америці — Канаді, Мексиці, США; Центральній Америці і країнах Карибського басейну — Гондурасі, Кубі; Південній Америці — Аргентині, Болівії, Бразилії, Колумбії, Парагваї, Перу, Уругваї, Чилі; в Австралії.
Ценхрус довгоголовий однорічний посухостійкий бур’ян родини злакових. Розмножується насінням. Перші сходи з’являються наприкінці квітня — на початку травня (залежно від характеру весни). Насіння добре проростає в ґрунті із глибини 5-15 см. Максимальна глибина, із якої зафіксовано проростання бур’яну, – 25 см. Оптимальна теплова температура для проростання ценхрусу – 20-25°С. Період дозрівання насіння починається наприкінці липня й триває до перших осінніх приморозків.
Зовнішній вигляд: рослина висотою 20-60 см; стебла товсті, плоскі, прямі і розгалужені; листки гладенькі, лінійні, вузькі, завширшки 2,5–5 мм, згорнуті, зверху загострені. У молодих рослин листки м’які й еластичні, у старих — тверді й грубі. Суцвіття – колосоподібна волоть, що складається з 8-15 колосків буруватого або жовтувато-зеленого кольору, вкритих гострими шипами. Колоски вузькі, оточені колючою обгорткою із щетинок, що зростаються біля основи.
Ценхрус довгоголковий здатний рости на будь яких ґрунтах, але перевагу віддає піщаним ґрунтам. Він утворює цілі колонії біля водоймищ, вдовж залізничних колій та автомобільних доріг.
Шкодочинність ценхрусу обумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, негативним впливом на здоров’я людей і тварин. Вкриті шипами плоди пошкоджують шкіру тварин, потрапляючи разом із кормом у порожнину рота тварин, ранять її та шлунково-кишковий тракт, викликаючи пухлини й виразки. Шипи бур’яну досить міцні і можуть поранити шкіру ніг і рук людей.
Один з головних шляхів поширення Cеnchrus longispinus Fernald за допомогою колючих колосків, які легко чіпляючись до тварин та одягу людей, коліс автомашин, насіння бур’яну та розносяться на далекі відстані.
Для своєчасного виявлення вогнищ необхідно проводити систематичні обстеження посівів. Застосовувати комплекс агротехнічних та хімічних заходів для локалізації та ліквідації вогнищ, зокрема застосування сівозмін, своєчасний та ретельний обробіток грунту. При виявленні невеликого локалізованого вогнища ценхрусу проводять механічне видалення рослин вручну, з наступним спалюванням або застосуванням гербіцидів (згідно Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні).
За останні роки значно збільшилося ввезення в Україну сільськогосподарських продуктів рослинного походження, насіння і посадкового матеріалу, разом з якими може бути занесене насіння ценхрусу в регіони, вільні від цього бур’яну. Вітчизняне фітосанітарне законодавство забороняє завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур, засмічене цим бур’яном, а також іншими карантинними бур’янами. Карантинними заходами з недопущення поширення ценхрусу довгоголкового є обов’язковий контроль об’єктів регулювання (вантажі, матеріали, транспортні засоби), інспектування та експертиза імпортної рослинної продукції. У разі виявлення шкодочинного буряну, така продукція має бути очищена під контролем фітосанітарного інспектора, а якщо це за певних умов неможливо, вона підлягає поверненню до країни експортера.
Для того, щоб не допустити подальшого розповсюдження ценхруса довгоголкового, треба проводити заходи по знищенню існуючих вогнищ, а також профілактичні заходи запобігання проникнення бур’яну з об’єктами регулювання.
